Увійти

Гурт "Mari Cheba" - про дебютний альбом “IONA”, свою творчість та українську музику вцілому

 

19-го червня гурт "Mari Cheba" презентував альбом “IONA”, який, як запевняють музиканти, змінив їхні життя. З Марі, тендітною фронтвумен групи, журналісти видання «Територія твого розвитку» поговорили про українську музику, щирість, шанувальників та творчі особистості.
 
- В своєму інстаграмі ти викладала фото з птахою-орігамі, супроводжуючи їх історіями.
- Коли ми готували альбом, я вирішила втілити його в реальному світ. Для мене символ альбому  – це пташка-орігамі. Минулого літа ми поміняли склад групи і обрали новий підхід до творчості. Для мене ці зміни стали особистісним ростом, ми вирішили відійти від стандартів. Просто робити так, як подобається нам. Ми всі зараз дуже щасливі, і я думаю, що це енергія того альбому, тієї хвилі, яку ми зловили. Це пісні про любов, про віру в найкраще.
 
- Ти не боїшся бути занадто відвертою?
- Ні, бо максимально вкладаю переживання в свої пісні. Та в мене є своя цензура: розумію, що це добре, а це вже занадто. Якщо артист не буде відкритим, щирим, то він не цікавий слухачам. Бо ми, музиканти, говоримо про те, про що всі відчувають, та не можуть знайти на те слів. Або ж говорять в дуже тісному колі близький людей, бо не для всіх. Я не боюсь розділити емоції з людьми. Але завжди стараюсь все перетворювати в світлу хвилю.
 
- Чи усвідомлюєш, що ти знаходишся на своєму місці, завдяки людям, які тебе слухають, завдяки їхнім відгукам?
- Кожна пісня має свій настрій, і вона по крупинках знаходить свого слухача. Зараз почали більше хлопці писати, що їм подобаються пісні. І мене це дуже тішить, коли людина трохи соромиться написати, виявити свої емоції, але все-таки відкривається перед тобою. Поки що отримую позитивні відгуки. Ми вже будемо виходити на ширшу аудиторію. І я думаю, що ця  частинка хороших слів помножиться на тисячі. Потрібно самому розуміти, що ти робиш, до чого йдеш.
 
- Чи важко зараз завойовувати аудиторію, знаходити своїх слухачів?
- На жаль, зараз такий час, коли нас привчають оцінювати людей через лайки. Ніби особистість знецінюється у соц.мережах. І так виходить, що коли в тебе багато лайків, ти дуже успішний. Та коли заходжу на сторінку своєї мами, там всього два-три лайка, але  для мене це найцінніша людина. Тому треба бути уважними з цими лайками, не створювати цинічні підрахунки. Життя людини набагато дорожче за все це.
 
Зараз в артистів йде боротьба за аудиторію в інтернеті, купуються підписники, але насправді це все самообман, від цього не будеш щасливим. Цей шлях – дешевий, несправжній. Людина, яка сама до тебе прийшла, щоб послухати, вона залишиться з тобою до кінця.
 
- Бути творчою особистістю – це…
- Знайти рівновагу між особистим життям, кар’єрою та залишатися людиною в будь-якій ситуації. Весь негатив, який не стосується конструктивної критики, дуже б’є по творчій особистості. Потрібно мати сильний характер, щоб витримати тиск. Я для себе черпаю натхнення з різних джерел: бізнес-літератури, духовної, класики. Коли ти ловиш себе на думці , що виходиш за межі нормального життя і за роботою забуваєш, хто ти є, то це перетворюється на скачки. Краще знайти баланс.
 
Напевно, зараз мало хто хоче бути там, де не реалізується його творча особистість. Люди хочуть проявити себе, максимально бути корисними та унікальними.
 
- Чим для тебе є твоя музика?
- Намагаюсь робити все максимально якісно, як і мої музиканти, Ден Рильков(електро гітара), Валентин Латиш (клавішні) та Діма Мелехов (електроніка, біт). Ми шукаємо цікаві звуки, особливі текстури. Це схоже на роботу з тканиною, але більш тонкою. Там очі і навіть слух іноді не вловлять того, що вловить серце. В нас Ден(гітарист) краще за всіх січе, якщо десь хтось кривить душею. Музиканти стараються  випередити час, ми намагаємось шукати щось нове. Всі молоді музиканти в Україні – для мене засновники нового культурного руху.
 
Насправді український музичний ринок – це суміш багатьох стилів, тобто кожен може знайти щось, що припаде йому до смаку.
Зараз людям надана прекрасна можливість брати участь в цьому процесі, вони самі визначають фаворитів. Думка слухача є найбільш важливою. В нас немає критика, який би своїм коментарем вплинув на подальшу долю музиканта, як це було раніше. Немає поки таких людей у масштабі цілої країни.
 
- Ти завжди хотіла співати?
- Так,  співала з дитинства, вдень і вночі. Постійно ходила з диктофоном, та і зараз так роблю. Я намагалася бути кимось іншим (PR менеджером, фотографом, офіціанткою, вчителем), хоча насправді музика була весь час зі мною, просто цього не помічала. І в цьому вся проблема – тобі в дитинстві батьки говорили: “Ми бачимо тебе ось таким”, або “якщо ти підеш туди, то ми за тебе не будемо переживати”, чи “там з тебе зроблять людину”, а ось моє найулюбленіше: “іди, отримай диплом, бо без нього зараз ніяк”. А ти зовсім іншого складу. Не знаю, чи була б я щаслива якщо б була в МЧС або математиком. Диплом в мене є, та я його отримала тільки як артефакт для батьків.
 
- Чи є якісь важливі речі, думки, яких має дотримуватись кожна людина, на твою думку?
- Головне, чому нас не навчили в школі, це що ми маємо бути щасливими та впевненими, можливо, я по собі суджу. Нам не вистачає віри в себе, і тільки від цього залежить твоє майбутнє. За тебе цього ніхто не зробить. Але цей запал, який буде йти від тебе, він допоможе твоїм друзям приєднатися до тебе. Будеш надихати людей, які оточують тебе.
 
- І наостанок, побажання читачам “Території твого розвитку”.
- Треба вчитися мислити позитивно, є така практика як “фіолетовий браслет”. Ми з моїми музикантами над цим трохи жартуємо, коли на репетиціях починаємо один одного вже трохи нервувати, то просто кажемо: “Перевдягни браслет”.
 
 
Фото: Андрій Корень
Автор: Тетяна Коробка 
Авторизуйтесь, щоб мати можливість залишати коментарі