Увійти

«Я не хочу вкладати свою душу в розвиток російської культури. Я хочу робити круті речі для України» - Макс Прудеус, фронтмен гурту «Біллі Мілліґан Бенд»

Ексклюзивне інтерв'ю для проекту «Show-Biz UA - новий шоу-бізнес України» Макса Прудеуса - фронтмена гурту «Біллі Мілліґан Бенд». Змістовно поговорили про історію створення гурту, творчість, політику та український шоу-бізнес. Не обійшли стороною й найбільш болючі теми сьогодення - взаємовідносини з Росією та мовне питання.
 
- Мої вітання, Максиме! Отже, розпочнемо з самого початку - чому музика?
- Привіт. Отак одразу! (сміється) Фрідріх Ніцше якось написав Вагнеру, що «без музики життя було би помилкою». От так само і для мене. Я не можу без музики. Якби я міг не займатись музикою, то не займався б нею, бо в Україні поки що музика існує не завдяки, а усупереч. Думаю, у мене роман із музикою, який триває скільки я себе пам'ятаю. Ми навіть розбігались із нею на кілька років, та вочевидь не змогли іти окремо. 
 
- Що було до «Біллі Мілліґан Бенд» і як виник сьогоднішній колектив?
- До «БМБ» було багато проектів у різних стилях, був хіп-хоп проект російською мовою, був інструментальний альбом, були два металеві колективи, один з них англійською, інший українською. Другий вигравав  призові місця на національних фестивалях. Але жоден із них називати не хочу. Музикою я почав займатись лише, коли народився «Біллі Мілліґан Бенд», бо хіп-хоп – це поезія, а метал – це спорт.
 
- Я знаю, чому саме така назва сьогоднішнього колективу. Можливо, варто ще раз згадати історію її виникнення та суть?
- З одного боку я достатньо довго займаюсь творчістю, щоб розуміти, що назва – це остання річ, про яку треба думати, а із іншого – мені важливо, щоб назва проекту не обмежувала мою творчість. Я достатньо добре себе знаю, щоб заганяти у якісь рамки.  
Коли я вперше почув про Біллі Мілліґана із його діагнозом множинної особистості, питання із назвою було вирішено. Це було 2013 року. Для «БМБ» немає таких понять як стиль, тематика, цільова аудиторія. Це чиста творчість. Єдина річ, яку я кажу кожному музиканту, який бере участь у проекті – «Мені важливо, щоб у цій композиції ти розкрився! »
Є й інший бік у назви. Якийсь дуже… тонкий, чи-то глибокий. Його я помітив не одразу. Можна почитати книгу Деніела Кіза «Множинні розуми Біллі Мілліґана», щоб познайомитись ближче із життям головного героя, я скажу лише, що під час лікування у психлікарні завданням лікарів було зібрати до купи усі його 24 особистості, тобто зробити Мілліґана цілісним. 
А тепер питання: як багато ти знаєш людей, на яких не впливають зовнішні обставини? Ми щодня, десятки разів на день, змінюємо себе відповідно до ситуації.  Ми всі щодня брешемо, говоримо правду, радіємо, сумуємо, гніваємося, ніби одягаємо відповідну маску або граємо відповідну роль, і далеко не завжди це трапляється за нашою власною волею. Ми змушені так чинити. А якщо «змушені», то хто або що нас «змушує»? І хто з усіх цих нас є справжнім «Я»? Якби ми були цілісними, хіба б жалкували про минуле? (посміхається)… Та це, мабуть, окрема тема для кількагодинної розмови. Не знаю… Може, не публікуй цю частину відповіді?
 
- Чому ж? Цікаве питання, цікаві думки... Можливо, іншого разу приділемо цьому питанню більше часу. Скажи, а не виглядає от таке позиціонування колективу як невизначеність? Як пошук себе у музиці?
- Можливо. Я не думав про це. Але знаю точно, що створювати щось в одному стилі мені нудно. І поки не розумію, наприклад, як можна розкрити 100 пісень за допомогою одного і того самого набору інструментів, наприклад.  Із цих 100 розкриється  5-7, для яких ці інструменти підходять, а інші будуть просто заповнювати час.
 
- Добре, давай тепер про творчість поговоримо. У вас є на сьогодні два альбоми - "У твоїй голові" 2014 року та «Хворий на Любов», який буде презентований наприкінці 2015. Розкажи про них.
- Ну, насправді, матеріалу у мене вже на добрі чотири альбоми. Але записаних на сьогодні дійсно два. Реліз першого - «У твоїй голові» - відбувся у жовтні минулого року. На ньому можна почути 9 інструментів у 9 композиціях. Усе живе. Навіть звук радіо приймача у пісні «Я є народ» ми записали наживо. Стилістика першого альбому – це гітарний американський рок із українською лірикою. Ми робили дуже високу ставку на якість звуку. Витратили нереальну купу бабла. Можна було б кожному на півроку в Тайланді зависнути. На сьогодні я не чув жодного диску українського гурту, який звучить краще. В першому альбомі є кілька популярних, тобто масово зрозумілих композиції. Вони крутяться на радіостанціях. Але, думаю, час, коли перший альбом «БМБ» оцінять так, як він того заслуговує, ще попереду.
Другий альбом – «Хворий на Любов» - це акустичний звук. Тут немає ані електро-гітари, ані барабанної установки. Їх функцію виконують віолончель, біт-бокс  та перкусії. В усіх композиціях другого альбому ми записали рояль. Виходить, що стилістика другого альбому – це класика, джаз та блюз приправлені роком та тріп-хопом. Уся лірика українська і присвячена любові, різним її аспектам та проявам.
 
- Якщо ми вже заговорили про альбоми, то твоя п'ятірка накращих альбомів України останніх років?
- Якщо чесно, я мало слухаю української музики. Просто не вистачає часу. По кілька разів переслуховував «Океан Ельзи – Земля», триб’ют «Братам Гадюкіним» - «Я вернувся домів» та їх «Made in Ukraine», «Бумбокс - Термінал Б» та крайню платівку гурту «Димна Суміш» далекого 2009 року . Усі інші українські гурти потрапляли у мої вуха епізодично і надовго там не затримувались.
 
- Кліпи. Знову ж таки - говоримо про дві останні роботи - "Каштани" та «Хворий на Любов». Вони такі різні...
- Ну, не вмію я робити однакову музику! (сміється) Не навчився… І думаю, що це добре. 
«Каштани» – це любов до рідного міста. Я був на всіх континентах окрім Антарктиди, тому думки про те, що я не бачив кращого міста на планеті ніж Київ, проходили крізь мене із добру сотню разів і зрештою народились «Каштани». Хочу, щоб «Каштани» співали фанати «Динамо» з трибуни.
 
 
«Хворий на Любов» - це інша тема. Тут вже кохання. У ній багато особистого. Що я переживав, коли народжувалась ця композиція, знають лише кілька дуже близьких людей. Хай воно так і залишиться. Мені важливо, щоб у цій пісні кожен  знайшов свою частинку солодкої та небезпечної хвороби, якою є кохання.
 
- Яким ти бачиш шанувальника вашого колективу? Опиши свою цільову аудиторію.
- Я із усіх сил намагаюсь відучити себе мислити стереотипами. Я втомився вішати на людей ярлики, мабуть занадто довго жив у світі продажів та маркетингу. Не хочу ніяких обмежень. Одне можу сказати напевно: «БМБ» - це абсолютно точно музика не для всіх. Я навіть вигадав слоган, який висітиме на сайті після релізу другого альбому – «Інакша музика». «Біллі Мілліґан Бенд» - це стильний, елітний саунд  для людей, які люблять читати художню літературу і філософствувати про сенс життя. Більше нічого не скажу (посміхається). 
 
- Ти є автором текстів для пісень свого колективу. Як вони виникають? Хто або що тебе надихає?
- Пісні народжують самостійно. Я не беру у цьому участі. Принаймні свідомо. Нещодавно прийшла пісня про війну… От ти кажеш «цільова аудиторія»! Якби я мислив категоріями цільової аудиторії, то випустив би її зараз, але мені війни і так забагато. Тому ця пісня вийде у третьому альбомі, а може і пізніше… Так от – ця пісня дуже темна, дуже важка, колюча. Народжувалась вона кілька тижнів. І я від цього не отримував жодного кайфу, навпаки, зітхнув із полегшенням, коли нарешті записав її і зберіг, щоб колись показати хлопцям на аранжуванні.
 
- «Біллі Мілліґан Бенд» - поза політикою?
- Хороше питання. Хороше, бо неоднозначне. Я люблю такі питання. Про них можна дискутувати годинами. Кілька тижнів тому мені написала польська студентка, ми познайомились минулого літа у Варшаві. Вона пише про політику в українській музиці, попросила дати кілька відповідей на її запитання для дипломної роботи. Відповідаючи на них я дійшов висновку, що це особисте рішення кожного музиканта – підтримувати політиків чи не підтримувати. Друге – важче. 
Коли мені ставлять це питання, у голові постійно з’являється картинка як Скрябін грали на підтримку Януковича, поки я та тисячі інших людей мерзли на Майдані 2004 року. А зараз мої співвітчизники роблять з Кузьми героя. У моїй геометрії ці дві події не є паралельними, чому ж ми розглядаємо їх окремо?
І взагалі, все залежить від того, що ти вкладаєш у слово «політика». Якщо ми говоримо про те, що у широкому сенсі «політика» - це те, що впливає на масову свідомість і може її змінювати, то церква є політикою, журналістика є політикою і  музика, у такому випадку, теж є політикою… У другому альбомі моя політика – Любов.
 
- За який гонорар «Біллі Мілліґан Бенд» готовий поїхати до Росії з концертами?
- Якщо говорити, що мій концерт – це продукт або послуга, за яку росіяни мають заплатити певну ціну, то ми говоримо про торгівлю. Торгівля не є можливою між державами, які перебувають у стані війни. Це взаємовиключні речі. Після закінчення конфлікту я залюбки співатиму для тих росіян, яким буду цікавий. До закінчення війни це питання не обговорюється.
 
- З ким гурт «Біллі Мілліґан Бенд» ніколи б не співав на одній сцені?
- Не думав про це раніше. У мене немає ворогів або я про них не знаю. Наступне питання. (посміхається)
 
- І навпаки - з ким колектив би вважав за честь грати на одній сцені?
- Є українські музиканти, яким особливо приємно тиснути руку і дивитися в очі. Вцілому я радо виступатиму на одній сцені із будь-яким колективом, який несе Духовність і стежить за якістю свого музичного продукту.
 
- На який гурт схожий «Біллі Мілліґан Бенд» або ж кого наслідує у своїй творчості?
- Мені подобається дуже різноманітна музика. В основному англомовна. Але ми нікого не наслідуємо. І це не гучна заява. Мені, для прикладу, просто радикально не вистачає часу когось копіювати. Коли ти сам пишеш пісні, береш активну участь у їх аранжуванні, сам є продюсером, сценаристом, кліпмейкером, шукаєш потрібних крутих людей, мотивуєш їх брати участь у проекті, готуєш нову концертну програму та ще паралельно вирішуєш фінансові питання, на те щоб «позичити» у когось хорошу ідею просто не вистачає сил. Мене дуже надихають люди, які допомагають мені створювати «Біллі Мілліґан Бенд». Дуже тішуся, коли вдається розкрити їх талант і зробити круту річ. 
 
- «Біллі Мілліґан Бенд» вірить в український шоу-бізнес? 
- По-перше, не думаю, що в Україні сьогодні існує шоу-бізнес як явище. В Україні існують круті музичні гурти як окремі явища. А от системи, яка їх об’єднує, мені здається, не існує. Вірю, що це зміниться.
 
- Чи важливо сьогодні в Україні, якою мовою співати?
- Моя відповідь - так, важливо. Я це розумію, бо я - киянин з російськомовної родини, навчався у російській школі, але взяв себе за горіхи і п’ять років тому вивчив мову країни, з якою пов’язую своє мабутнє. Сьогодні я пишу українською пісні та веду прямі ефіри на радіо. 
Для мене це важливо не через політику чи особисті амбіції. Мій світ складається зі світла та вібрації. А різні мови мають абсолютно різні вібрації, як різні музичні інструменти. От наприклад, німець, англієць, українець та росіянин пишуть пісню про метелика – кожен своєю мовою. Знаєш, як буде метелик цими мовами? Метелик, бабочка, батефлай, шметтерлінг – це все про одну і ту саму істоту (сміється). Уяви, як відрізнятимуться пісні про метелика різними мовами, хоча б ритмічно та мелодійно? Це я про емоційний бік створення різними мовами. Якщо ж конкретно про російську, бо бачу, що тебе цікавить саме вона, то російська для мене подібна до німецької, вона груба. Нею добре співати про агресивні речі та матюкатись. В університеті я любив слухати «Ленінград». Думаю, Шнуров один з небагатьох, хто вміє розкрити російську мову у сучасних піснях. Є ще й інший бік цього питання. Гоголь та Булгаков - російські письменники чи українські? Правильно, російські. Чому? Бо писали російською мовою. Так само і з музикою. Ти створюєш продукт культурної спадщини для тієї країни та культури, мовою якої ти пишеш та співаєш. Я не хочу вкладати свою душу в розвиток російської культури. Я хочу робити круті речі для України.
 
- І взагалі - яка мета у «Біллі Мілліґан Бенд»?
- Зміни.ти-світ
 
- Де найближчим часом можна наживо почути ваш колектив?
- Зараз готуємо концертну програму, називатиметься вона «Акустика+Любов». Об’їдемо кілька міст. Концертів цього року буде лише кілька і квитки будуть дуже дорогі (сміється). Я дуже скучив за сценою. Вже майже рік ми не виступали публічно. Було кілька корпоративів влітку, але це інше.
 
- Можливо, у тебе є якісь побажання до своїх шанувальників?
- Побажання завжди одне – якщо любите Україну, говоріть українською. Це найменше і водночас найбільше, що ви можете для неї зробити. А Любов та Світло переможуть у будь-якому випадку, важливо вірити у це. 
 
- Дякую, Максиме, за таку змістовну бесіду. Бажаю успіхів тобі особисто і твоєму проекту «Біллі Мілліґан Бенд» !
- І вам успіхів!

Інформаційна довідка:
«Біллі Мілліґан Бенд» - арт-рок гурт з українською лірикою, заснований 11 березня 2013 року. Свою назву гурт запозичив у Біллі Мілліґана, найвідомішої людини з діагнозом «множинної особистості» в історії психіатрії. В його свідомості жили 24 абсолютно різні особистості — від 3-річної дівчинки Крістін з Англії до 23-річного югославського комуніста Рейджена. Ці особистості  перемикалися з одного на іншого, а сам Біллі був у якості транслятора. Подібним до свідомості Мілліґана є звук гурту. Автором текстів є Макс Прудеус, музику ж створює колективний розум "Біллі Мілліґан Бенд".  Так і з'являються композиції із мінливим як настрій звучанням та текстами, в яких гурт співає про кохання та біль, свободу та рамки, буття собою та пристосування. Їхня атмосфера насичена як відчуттям внутрішнього бунту й боротьби, так і спокою та затишку. 2014 року гурт випускає першу студійну платівку під назвою "У твоїй голові". Синглами до неї стають"Спати з тобою" та "Пробачити мені". На кінець 2015 року запланований реліз другого альбому гурту, під назвою «Хворий на Любов».
 
Офіційний сайт: www.billymilliganband.com
ВКонтакте: vk.com/billymilliganfangroup
Авторизуйтесь, щоб мати можливість залишати коментарі