Увійти

Продюсер «Mirami» Олександр Дуда: Досягнувши світової популярності, ми намагаємось прорватися крізь українські "джунглі"

Зліва направо: Олександр Дуда, гурт "Mirami" (Катя, Софія, Юля), Андрій Бакун Зліва направо: Олександр Дуда, гурт "Mirami" (Катя, Софія, Юля), Андрій Бакун
Ми дуже часто прагнемо, щоб українці були відомими у всьому світі. Ми пишаємося тими, хто досяг успіху за кордоном та цікавий міжнародній спільноті. Та чи готові ми до адекватного сприйняття такого успіху? 
Сьогодні в ексклюзивному інтерв'ю для проекту "Show-Biz UA - новий  шоу-бізнес України" моїм співрозмовником є продюсер танцювального проекту "Mirami" Олександр Дуда. Проекту, який вийшов на міжнародний рівень популярності та більше відомий у світі, аніж в Україні. 
 
- Пане Олександре, мої вітання! Радий знайомству та можливості поспілкуватися. Сьогодні поговоримо про творчість, музику, політику та  шоу-бізнес. Але почнемо з Вас;) Вивчали інформатику. Стали продюсером. Чому шоу-біз? Як він виник у вашому житті?
 
- Мої вітання. Власне, шоу-біз у моєму житті не виник спонтанно. Вища освіта то є вища освіта. Проте, з 15 років я був ді-джеєм і займався музикою. 
Народився я в Бориславі, що в 100 кілометрах від Львова. Закінчив з золотою медаллю школу та поступив на інформатику у Львівський Національний Університет ім. Івана Франка. Через рік мого навчання батьки повністю переїхали до Львова.
Я навчався, проте ніколи не полишав роботу з музикою. Коли закінчив університет - написав резюме на радіо "Незалежність" і в результаті пропрацював там 3 роки ведучим та музичним редактором. Зокрема, завдяки роботі на цій радіостанції, я познайомився з Андрієм Бакуном, з яким ми створили проект "Mirami" та працюємо над ним і нині. Андрій на той час сам співав та був учасником досить успішного проекту "Мілленіум", згодом - проекту “Ener.G”. Він більше захоплювався поп-музикою, а я - електронною, танцювальною. Я вважаю, що Андрій є, без перебільшення, одним з найталановитіших композиторів та аранжувальників в Україні та й за її межами. Пісні його авторства виконують, наприклад, Віталій Козловський, Наталка Карпа, Ірина Федишин, Андріана та багато інших.
 
- У цьому році виповнилося 5 років проекту "Mirami". Як він виник?
 
- Якщо вдатися більше в історію, фактично вийшло так, що в році 2004 Андрій започаткував проект "Ener.G" і тоді перша пісня "Між плюсами і мінусами" стала хітом. Учасниками проекту були Андрій і Толік (Заворотний). Вони вирішили просувати свій проект у Києві і тоді наші дороги на певний час розійшлися. 
Але ще до його від'їзду до Києва, я запропонував йому зробити ремікс на пісню Наталки Карпи "Калина". Андрій поїхав, а я зайнявся просуванням цього реміксу на Захід. Завдяки чому Наталка Карпа стала відомою в Польщі, а згодом і в інших слов’янських країнах. І ми з Наталкою почали їздити на гастролі.
Через деякий час Андрій повернувся до Львова і запропонував мені займатись менеджментом гурту "Ener.G". Ми успішно видали два сингли колективу у Польщі, зняли кліп в Берліні на пісню "Virus of Love". Та в той час виникли певні ідеологічні розбіжності у Андрія та Толіка і проект "Ener.G" фактично припинив своє існування.
Тоді Андрій прийшов до мене з ідеєю створення нового гурту - дівочого. Насправді, ця ідея давно формувалася і ось так зірки склалися, що вона матеріалізувалася. 
Також Андрій вирішив до нового проекту залучити ще Олега Ковальського та Петра Гузара, з якими ми працювали по інших проектах на студії і не тільки. І таким чином вийшло, що у нас продюсерська команда від початку нараховувала четверо осіб. З часом Олег та Петро вирішили йти своїм шляхом і ми з Андрієм залишились удвох розвивати проект "Mirami", маємо студію і працюємо. Більше того - ми вже й родинами зблизилися - є хрещеними батьками дітей. 
 
Андрій Бакун та Олександр Дуда
Андрій Бакун та Олександр Дуда
 
- Я пам'ятаю проект "Mirami" - той кліп з Вовою зі Львова таки дійсно здійснив фурор. Проте, проаналізувавши творчий шлях вашого проекту, склалось таке враження, що він менше український, а більше – західний чи польський. Можливо, ви спростуєте моє враження?
 
- Ви маєте рацію - ми більше гастролюємо за кордоном і це не тільки західна Європа. Ми мали і в США концерти і в Китаї 14 концертів. Якщо брати роботу з лейблами, тобто видавництво треків, то ми, наприклад, співпрацюємо з німецьким лейблом Planet Punk Music, який видає наші пісні на всі німецькомовні країни, а також Корею, Ізраїль і ін. Так само ми співпрацюємо з російським лейблом Global Dance, як це не дивно, причому лейбл з Санкт-Петербургу і вони, якщо можна так сказати, з тих «правильних росіян». Завдяки цьому російському лейблу ми виходимо не тільки на пост радянський простір, але й на азіатський ринок - це Малайзія, Тайланд, Сінгапур та Китай. Ми також співпрацюємо з відомим іспанським лейблом "Blanco y Negro", на якому 25-го вересня вийшов сингл "Amore Eh Oh!". Але, як Ви влучно підмітили, наш творчий шлях почався з Польщі – співпраця з лейблом Magic Records / Universal Music Poland, яка триває і до нині.  Географія нашого проекту насправді дуже велика. Я маю надію, що ми так само і на латиноамериканський ринок вийдемо, бо ця музика, яку ми робимо, там дуже популярна. Якщо так охарактеризувати по стилю, то фактично ми робимо Eurodance, який був дуже популярний у 90-х роках, а сьогодні ми його робимо більш сучасним.
Стосовно концертів і взагалі співпраці, то якщо за кордоном з лейблами ти маєш певні правила гри, тобто ти робиш якийсь продукт і в тебе є певний споживач і цей продукт, завдяки лейблу, доходить до споживача, то в Україні, на жаль, цей процес я взагалі б охарактеризував як джунглі - незрозуміло, хто за чим біжить і хто що робить. 
Якщо брати по музиці, я не хочу сказати, що ми робимо якусь там аж ультра супер музику, але по українських мірках таких проектів, які б робили музику на рівні європейських або американських проектів - цього в Україні ніхто не робить, а якщо і роблять, то цього дуже мало і воно не потрапляє до кінцевого споживача. І дуже дивно, коли, наприклад, такі відомі світові проекти, як Calvin Harris, Avicii, David Guetta, Mike Candys присутні на наших радіостанціях, а нам кажуть, що ми для них «замодні». Такий факт - нещодавно проходив один конкурс на мережевих радіостанціях України, ми вирішили взяти участь у ньому і надіслали свою пісню з нового альбому "Я з тобою", то нас навіть не розмістили, сказавши, що наша музика «замодна» для слухачів певних радіостанцій. Тоді якого слухача вони виховують?
Складається дуже дивна ситуація - замість того, щоб тішитися тим фактом, що якийсь проект досяг успіху та широко відомий за межами України, нас ігнорують. Ви можете запитати будь-кого у Польщі, які саме українські проекти вони знають? І будете здивовані відповіддю!
Останнім часом часто помічаю десь в Інтернеті, на телебаченні або в пресі різні рейтинги типу "10 українських проектів, які досягли успіху на міжнародній арені". Нас серед тих проектів чомусь немає. Я не розумію, чому.. Дивна ситуація. І це при мільйонних переглядах наших кліпів на YouTube… Наш рекорд кліпу «Сексуальна» на YouTube ще не побила жодна українська група!
 
- Дійсно, дивна... От ви кажете, що для вас абсолютно зрозумілий західний музичний ринок. А я знаю ряд проектів, які навіть не уявляють собі, як на ньому можна просуватися. Розкажіть про свої перші кроки? Чому Польща?
 
- Я вже розповідав, що народився в Бориславі. Якщо брати географічно, то це дуже близько до Польщі. Було навіть так, що в мене на балконі висів кабель, на який я приймав польські телеканали :) У той час, коли всі росли на радянському телебаченні, я ріс на польському. Разом з тим я вивчив польську мову, потім її вдосконалив. Можливо, я більше розумію польську ментальність. Це один момент. А другий момент, це чомусь завжди українські виконавці рівнялись на Москву та ставили собі за мету її підкорити. А я, та й Андрій теж, ріс на піснях "Modern Talking", "Bad Boys Blue", "Roxette", Michael Jackson, Queen, а згодом і на піснях Eurodance виконавців 90-х, і фактично через це у мене виникло несприйняття радянської музики. Можу виокремити Віктора Цоя і групу «Кино», Андрія Макаревича з групою «Машина Времени», подобалась рання Ірина Білик, поки вона не заспівала російською мовою. І не тому, що вона заспівала російською мовою - я не маю якоїсь там алергії до російської мови. Не знаю, що з нею сталося, але в неї глобально змінилася мелодика, аранжування... Можливо, її підкосила невдала спроба просування на польський ринок і тому вона повністю розвернулася на Схід... Не знаю. Звичайно, хочу згадати також Тараса Петриненка - це людина, яка дуже багато зробила для української музики. І групу «Скрябін», але ту, де були Ростик, Шура і Кузьма, які теж «росли» на польських радіо і ТВ…
 
- Так, я з вами абсолютно згоден. Ви пригадали період становлення української музики, коли виникали україномовні бренди Білик, Могилевська, коли тон задавала "Територія-А"...
 
- Добре, що ви згадали "Територію-А". Це взагалі окрема каста чудових виконавців, таких як «Аква Віта», «Фантом-2», «Турбо Техно Саунд» і тд., які орієнтувалися на Захід, вони робили український Eurodance, гарний Pop, намагалися наслідувати відомих на той час виконавців з Європи та США і вони стежили за світовим розвитком музики, а це, в свою чергу, позитивно відбивалося на українських слухачах. Потім якась «залізна завіса» і все пропало. Нам навмисне почали втискали моду на недолугу рок-музику, почала вилазити російська попса і все це фактично знищило ринок танцювальної та, якщо так можна сказати, правильної поп-музики в Україні. А він потрібний, бо під шансон або метал на вечірці в клубі не дуже потанцюєш. На жаль, на сьогодні ринку танцювальної музики в Україні немає. "Mirami" тут виходить якоюсь такою одиницею, яку ніхто не знає, куди віднести і що з нею робити. 
 
- З нашої розмови виходить, що правил шоу-бізнесу в Україні немає. Отже, виходить, і немає шоу-бізнесу загалом?
 
- От дивіться. Вивчивши польську мову, я почав жваво цікавитися польським ком'юніті, читати форуми, спілкуватися... Почали з'являтися певні знайомства, зокрема - з ді-джеями та ведучими на польському радіо. Пісня "Калина" - то мій перший досвід, який мав успіх, бо така музика, по-перше, була близька полякам, вони там щось розуміли, а по-друге, вона звучала у сучасному звучанні. Пройшло якихось два роки, я був на відпочинку в Польщі, там стояв якийсь "Лунапарк", і я чую, що,  з-поміж модних європейських треків, звучить "Калина". Я був в шоці! Ще через якихось півроку дзвонить польська компанія та каже, що хоче купити права і видати цей трек. От до чого я веду. По-перше, вони купляють цю пісню, вони платять вже якийсь завдаток, і далі ця компанія розуміє, що вона повинна відробити ці гроші. Є певна угода - виконавця не повинно цікавити, як продати свій продукт. Саме для цього ця компанія і існує. Вона має свій відсоток з продажів - більше продасть, більше заробить - як компанія, так і виконавець. От так повинен працювати нормальний механізм. І так вийшло з "Калиною" - вони її видали більше як на двадцяти збірках, наробили на неї реміксів, почалися концерти. Тобто, це нормальна робота лейблу. 
Якщо взяти українську ситуацію, то, вибачте, ми тільки влітку підписали перший контракт з лейблом в Україні - до цього в нас не було жодного контракту. Бо як тільки ми збиралися з кимось підписати якісь папери - виникала маса непотрібних запитань, маса непорозумінь. Навіть на рівні законодавства по авторському праву, та й не тільки, є безліч проблем! І навіть зараз, підписавши контракт, ми бачимо, що лейблу в Україні важко вести свою роботу… корупція? ;) От такі справи.
Саме тому ми з Андрієм плануємо запустити свій лейбл і вже співпрацюємо з багатьма закордонними виконавцями та ді-джеями як менеджери, представляємо їх інтереси у Східній Європі. Цікаво, що навіть до продуктів польських ді-джеїв у наших компаній більш уважне ставлення, аніж до продуктів проекту "Mirami". Можливо, ми комусь переходимо дорогу і є розуміння того, що якщо "Mirami" вистрелить, то ніхто не буде слухати їх творчості… Я не розумію, як це пояснити.
 
- Незважаючи на цю ситуацію, Ви все ж таки прагнете підкорити українського слухача чи ні?
 
- Розумієте, ми з Андрієм перш за все робимо продукт. І є розуміння того, що не треба битися головою в зачинені двері, а треба знайти інші – відкриті. ;). У Макаревіча є гарні слова на цю тему - "Не стоит прогибаться под изменчивый мир, пусть лучше он прогнется под нас". Нині в Україні треба мати «пачку паперів зеленого кольору» і тоді вирішується все. На жаль, чи на щастя, ми з Андрієм не є дітьми олігархів, ми прості люди, яким подобається робити класну танцювальну музику, ми пишемо пісні і за кордоном ми отримуємо підтримку, нас видають, ми гастролюємо - все гаразд! В Україні ми робимо все, що в наших силах... Проте, доводити комусь щось ми не збираємось... Про що говорити, якщо в нас навіть авторське право не захищене? Я як автор пісень, перший раз за чотири роки буквально декілька днів тому отримав переказом "Укрпошти" від УААСПу (прим. - Українське агентство з авторських та суміжних прав) дуже велику суму - аж 100,00 грн! А пісень написано чимало і я знаю точно, що вони грали та грають в ефірах радіостанцій. Зовсім інша ситуація навіть в тій самій Польщі…
 
- Давайте поговоримо про Ваш кліп "Сексуальна". Він зібрав близько 24 мільйонів переглядів на YouTube. Проте, саме цю версію не можна переглянути в Україні. Розкажіть про цю ситуацію.
 
- У нас є два канали на YouTube. Коли ми започаткували групу та не мали жодних контрактів, створили на YouTube свій канал, який має назву "Mirami" (youtube.com/miramimusic). Там ми виклали кліп "Сексуальна", який можна переглянути в Україні і він вже має близько 2-х мільйонів переглядів. Коли ми підписали контракт з M One Records, які отримали права представляти пісню "Сексуальна" в Україні, в них навіть не виникло жодних зауважень щодо розміщення кліпу на нашому каналі. Це чисто український або радянський підхід, як хочете називайте. Сьогодні в світі всі нормальні лейбли з YouTube також заробляють - там розміщується реклама і з того щось заробляє як артист, так і сам лейбл. Згодом, вже в Польщі, ми підписали контракт з Universal Music, які є співзасновниками партнерської YouTube програми VEVO, і вже вони створили наш канал "MiramiVEVO" (youtube.com/miramiVEVO). Вони мали права на весь світ, окрім України, тому відео, розміщене на їх каналі, неможливо переглянути в Україні. І саме це відео нині набрало більше 24 мільйонів переглядів.  
 
 
- Правильно я розумію, що ви жодних зусиль не вкладаєте в його просування?
 
- Абсолютно! Можливо, якби ми щось робили, то там був би результат ще вагоміший.
 
- Добре. Чи користувались Ви взагалі якимись інструментами для просування? Чи робили рекламу? Можливо, ці рекомендації допоможуть молодим виконавцям.
 
- Я вважаю так, що якщо продукт хороший, то він якоїсь додаткової реклами не потребує. Ми коли створили "Сексуальну" і підписали контракт з Universal, це був 2011 рік. За півроку пісня потрапила на провідні музичні та телевізійні канали Польщі, згодом - Німеччини. На жаль, на той час ми не мали  англомовної версії кліпу, через що, напевне, втратили частину аудиторії. Відкрили паблік у Фейсбуці, який сьогодні налічує 47 тисяч прихильників. Я адмініструю всі наші інтернет-ресурси, викладаю відео, спілкуюсь з лейблами. Жодних грошей у все це ми не вкладали. 
Я навіть не знаю, що рекомендувати молодим виконавцям, бо ми працюємо в напрямку танцювальної музики і тут маємо свою специфіку.  Ми просто намагаємось робити кон’юнктурну музику, яка б була цікавою для їхнього ринку і тому ми далі просуваємося в тому плані.  
 
- Зачепили молодих виконавців. Можете виокремити когось з українських сучасних гуртів? Хто вразив останнім часом або кого вважаєте перспективним?
 
- Почнемо з того, що колективи, які в Україні нині вважаються дуже крутими, ніколи не будуть популярними в тій самій Польщі. От візьмемо для прикладу Ані Лорак (не будемо брати до уваги останні події з нею, я говорю про Ані Лорак до Революції гідності). Було враження, що от після "Євробачення" у неї щось вийде у Європі. Нічого не вийшло. Взагалі, це великий міф, суто український, що участь у "Євробаченні" відкриває перед тобою новий ринок. Насправді, в Європі "Євробачення" дивиться старше покоління, яке ніколи в житті не цікавилось купівлею дисків або ж відвідуванням концертів. Якщо взяти до уваги цьогорічного переможця "Євробачення" Менса Целмерльова, то цього виконавця я знаю ще з 2004 року і  в нього були насправді хітові речі, такі як "Brother oh Brother", "Cara Mia", то я був здивований, що він брав участь у конкурсі і був впевнений, що він переможе. Бо це людина, яка роками робить якісну музику, працює з серйозними лейблами... А в Україні чомусь вважають, що от переможеш на "Євробаченні" і все - ти популярний в Європі. Більше того - існує така хибна думка, що якщо ти їдеш від України на "Євробачення", то ти популярний в Україні виконавець. Ніде в Європі такого немає. Ніхто не ставить собі за завдання потрапити на "Євробачення". Переважно виконавці стають популярними іншими шляхами, а вже потім беруть участь у цьому конкурсі, так би мовити, "для галочки". Можливо, так потрібно лейблу і тоді виконавець їде на цей конкурс. 
Добре, повернемося до українських виконавців. Хочу згадати про два проекти - "Гайдамаки" та "Kozak System". Їх дуже тепло зустрічають в Польщі, але в них та сама ситуація, що ї в "Mirami" - вони не популярні у своїй рідній країні. Чому так? Я не находжу пояснень. В Польщі вони мають свою аудиторію, проте це не масове явище - їхні кліпи, пісні не крутяться на телебаченні та радіо. Вони виступають на фестивалях, гастролюють... 
Хочу звернути увагу на ще один цікавий для мене проект "Onuka" - електронний проект, який фактично ніде не присутній, окрім реклами МТС, і при цьому збирає великі зали в Україні. Це дуже цікаво і тут, можливо, є чому повчитися. 
Останнім часом також дуже потішили нові пісні Джамали. Та взагалі, є мабуть багато прогресивних і перспективних груп і проектів в Україні, але їм ніхто не дає «зеленого світла»…
 
Гурт "Mirami" з переможницею "Євробачення" - Oceana
Гурт "Mirami" з переможницею "Євробачення" - Oceana
 
- Завтра ваш проект "Mirami" запросили на гастролі до Росії. Ваші дії...
 
- Складне питання. Ми над ним неодноразово задумувалися. Ще до війни ми були у Росії з концертом, у Курську. І, як це не дивно, у нас є фан-клуб у Росії, у них є сторінка ВКонтакті, вони проводять там конкурси. І, якщо зважити на той факт, що у нас є там фани, які безпосередньої участі у війні не беруть, проте поважають нашу творчість, то неприїзд до них виходить якимсь актом неповаги. Але, з іншого боку, якби нам в Росії планували вручити якусь там нагороду, бо знову ж таки, як це не дивно, але на російському телебаченні крутяться наші кліпи, то ми б, напевне, відмовились, або ж поїхали б та публічно зі сцени повідомили про те, що ми протестуємо проти війни Росії з Україною.
 
- Цікава виникає ситуація... Згадаємо знову ж таки Ані Лорак. В Україні вона нині отримує шалену порцію критики через свою концертну діяльність в Росії. Власне, вона також могла б аргументувати цю діяльність тим, що в неї там багато фанів та прихильників, вона поза війною, поза політикою...
 
- Тут трошки інша ситуація і я особисто її ніколи не підтримував. Пригадайте Земфіру, коли вона підняла наш прапор під час виступу і від того має проблеми. Або ж того ж Макаревіча, який засуджує публічно війну. Вони мають свою думку, проте вони не відмовились від концертів у Росії. Я веду до того, що можна мати спільну з Путіним позицію, а можна мати свою позицію і будь-якими можливими діями про неї заявляти. Якби нам так само, як Ані Лорак, вручали "Золотой Граммофон", то ми б відставили його в бік і передали пану Путіну, що ми не хочемо війни Росії проти України. І це був би публічний акт, після якого, можливо, нам би в паспортах поставили "deport", але ми б своїм слухачам у Росії донесли свою думку. Ані Лорак цього не зробила, отримала не одну нагороду та ще й почала себе виправдовувати. Думаю, що й зараз є українські виконавці, які по тихому продовжують їздити в Росію. Щодо Ані Лорак, то її  історія почалася після негативних висловлювань у ЗМІ щодо подій Майдану. Та сама історія з Таїсією Повалій. Якщо вони проросійські, то тут все зрозуміло і немає чого тут обговорювати.
Знаєте, ми нині навіть побоюємося їхати до Росії, бо у нас у кожного на стінці у Фейсбуці, як мінімум, мільйон різних антиросійських речей... Тому можна заїхати так, що потім не виїхати...
 
- Гурт "Mirami" співає російською чи може заспівати російською у майбутньому?
 
- Ні, не співає, не може і ніколи не заспіває! 
 
- Це позиція?
 
- Це позиція, яка існує ще з часів заснування гурту. Власне, це питання обговорювалося і ми навіть думали записати декілька пісень російською мовою. Я раніше казав - ми не маємо алергії на російську мову і якщо можна співати англійською або польською, то чому не можна російською? В принципі - можна. 
Проте, ми всі україномовні і свого часу відмовилися від того та вирішили, що співаємо лише українською та англійською мовами, а тепер бачимо, що більше є необхідність співати англійською, бо неодноразово чуємо тут, в Україні, що була б англомовна версія, ми б цей трек поставили. 
Така історія була з треком "Amour" – одна відома мережева радіостанція відмовилася крутити україномовну версію, а англомовну ми не робили. Так цей трек пройшов непоміченим в Україні, причому дехто з фахівців вважає його одним з найкращих у творчості колективу.
 
 
- Колектив. Дівчата постійно змінюються через різні обставини. Чи страждаєте від того?
 
- Якщо у когось є химерна думка, що дівчата не співають, то хочу заперечити - всі дівчата співають і завжди співали. Це є основний критерій відбору. А тепер уявіть собі, як важко знайти співаючу та гарну дівчину? А ще у нас так вийшло, що середній зріст мав би бути 170 см. Насправді, це дуже важко - віднайти дівчину, яка відповідала б усім цим критеріям. Це проблемно. Але ми трохи екстремали і тут згадується історія напередодні запису першого кліпу. У нас було дві учасниці - Юлія Івашків та Марта Мох і залишалось питання за третьою дівчиною. Фактично, у нас у понеділок зйомки, а в неділю у нас ще немає третьої дівчини. Ми вже підбираємо перукаря, стиліста до зйомок... І нам тоді перукар каже: "Та в мене сестра співає". Вони були з Тернополя, він показав фото і ми сказали їй приїжджати. Вона навіть не знала, куди вона їде! Тільки знала, що їде на зйомки кліпу з Вовою зі Львова. Приїхали, ми її прослухали і кажемо - все, підходиш. Вона спочатку не розуміла, куди саме підходиш. От так у нас з'явилась третя учасниця – Яна Сніткус. Потім з гурту пішла Марта і через кастинг до гурту прийшла Оксана і фактично цей склад потрапив у пік популярності пісні "Сексуальна". Далі пішов звичайний процес, бо наш проект потребує постійного руху і ми не можемо зупинитися, поки хтось з учасниць вийде з декрету і так далі... Звичайно, від того маємо проблеми, бо є записаний матеріал, а потім відбувається заміна... Тому так і вийшло, що перший альбом з'явився у 2011 році, а другий - лише у 2015 році.
 
Гурт "Mirami"
Гурт "Mirami"
 
- До речі, про альбоми. Порівняйте альбоми "Miramimania" та "Sunrise". Які Ваші враження?
 
- Мені, якщо чесно, більше подобається "Sunrise" - він такий, більш зрілий, більш актуальний до того, що зараз є на ринку. "Miramimania" зараз мені здається якимось трошки «дитячим». Добре, що ми розвиваємося і рухаємося далі. 
 
- Ще одне питання стосовно творчості. У вас дуже багато дуетів з відомими виконавцями. Danzel, LayZee (Mr. President), Rene Dif (Aqua), Crystal Lake. Яким чином вони виникають?
 
- Особисті знайомства та нові контакти під час виступів. Хочу зазначити, що їх "зірки" набагато простіші, аніж наші. Вони не є недоступними, у них немає гонору, з ними простіше спілкуватися. З LayZee ми виступали на одній сцені, йому сподобався виступ нашої групи, виникла ідея спільної роботи. Ми надіслали йому трек, він написав до нього свій реп. Crystal Lake самі звернулися до нас з пропозицією про співпрацю. У нас навіть була ідея створити цілий альбом з дуетів, був у планах дует з Bosson. Тобто, коли ти вже займаєш якусь нішу, тобі легше спілкуватися та домовлятися з іншими виконавцями. Я ж кажу - там зовсім іншого гатунку ринок. Я не уявляю, що я зараз можу, наприклад, написати до Ірини Білик і запропонувати створити дует. Хоча, можливо... Я не знаю... В мене є інший досвід в Україні. Є одна пісня, яку ми хочемо видати в Україні і хотіли її записати з репером. Не буду уточняти, з ким саме, але нині проект завис, бо спочатку була згода, трек сподобався, а потім людина зникла і не відповідає на телефонні дзвінки.
 
Катя, Олександр Дуда, Софія, Юля, Danzel, Андрій Бакун
Катя, Олександр Дуда, Софія, Юля, Danzel, Андрій Бакун
 
- Які наступні кроки Андрія Бакуна та Олександра Дуди? Чого ви прагнете досягти?
 
- Проект "Mirami" - це не єдиний проект. Останнім часом багато людей звертається до нас з проханням продюсувати їх. Маю надію, що ми з Андрієм вийдемо на той самодостатній рівень, коли зможемо витягувати таланти і показувати світу, змінювати український ринок, бо так далі не можна - ми застрягли десь у 80-му році як в музичному плані, так і в тому, що ви назвали український шоу-бізнес. Є такі плани - запустити свій лейбл і робити якісь масштабніші речі. І, звичайно, проект "Mirami" залишиться найулюбленішим проектом.
 
- Ваші поради молодим виконавцям, які намагаються робити українську музику.
 
- Я завжди ставлю у приклад таку історію - у світі є дві Мадонни. Є Прімадонна, та є Мадонна, яка співає "Frozen", "You'll See" і так далі. Ви розумієте, про кого я говорю. Тепер питання - де знають Мадонну, і де знають Прімадонну? Тобто перше, що я би хотів сказати, щоб виконавець, який тільки починає або вже щось робить, ніколи не обмежував себе якимось ринком - кордоном України або ж кордоном бувшого Радянського Союзу. Музика не має кордонів!
До речі, зовсім нещодавно передивився фільм "Історія Modern Talking - 30 років", і там знайшов багато схожих речей до ситуації навколо "Mirami" - Томас Андерс також жалівся, що в 80-х роках гурт не любили в Німеччині, в своїй рідній країні, але у світі - це єдина німецька група, яка здобула такий шалений успіх! Можливо, це буде якимось прикладом. Бо якщо вам не відкривають одні двері - стукайтесь в інші, які відчинять. Шукайте, йдіть далі уперед!
І орієнтуватися все ж таки на Мадонну, а не на Прімадонну! ;)
 
- Пане Олександре, щиро вдячний за таку змістовну бесіду. Маю надію, що проект "Mirami" отримає належну увагу в рідній країні і проект набуде шаленої популярності!
- Дякую! Маю надію, Вам та шанувальникам якісної музики було цікаво. ;)
 
Більше інформації про гурт "Mirami":
Офіційний сайт: www.mirami.ua
Паблік у Facebook: www.facebook.com/miramimusic
Паблік у ВКонтакті: www.vk.com/miramimusic
Канали на YouTube: www.youtube.com/miramimusic
 
Інтерв'ю записав Вячеслав Чапайкін
Авторизуйтесь, щоб мати можливість залишати коментарі