Увійти

Макс Прудеус про лінь, байдужість та "некрофілів" у питанні квот на український музичний продукт

Проект "Show-Biz UA - новий шоу-бізнес України" намагається розібратися, що ж саме викликало такі пристрасті навколо квот на український музичний продукт серед діячів шоу-бізнесу і загалом суспільства. За коментарями ми звернулися до багатьох відомих нам виконавців, гуртів та фахівців - згодом буде опублікована загальна стаття. А поки що ми поспілкувалися на цю тему з фронтменом гурту "Біллі Мілліґан Бенд" Максом Прудеусом. Ось його думки з цього приводу:
 
Часто, для того, щоб зрозуміти глобальну або широку проблему, потрібно поглянути на її аналог у зменшеному вигляді, або розрізати велику проблему на шматочки і поглянути на кожен із них під мікроскопом.
 
Для лаконічності я структурую свої думки окремими тезами.
 
1. Про вибір мовного матеріалу.
Коли ми говоримо про скульптуру або танок, ми можемо говорити, що мова у мистецтві не має жодного значення. Скульптура кота буде зрозумілою навіть іншому коту, і мова тут, звісно ж, ні до чого. Коли ж ми говоримо про мистецтво, яке невід’ємно пов’язане зі словом, і кожне це слово наповнює твір сенсом та мелодикою, некоректно говорити, що «немає різниці, якою мовою співає артист». Для митця, який працює зі словом, мова є таким самим матеріалом, як глина або дерево, або метал для скульптора. Один матеріал більш гнучкий, інший менш: порівняйте звучання української та німецької мов. Різні мови мають різні вібрації, різну ритміку та зовсім різні інтонації, що кардинально впливає на музичний твір.
 
2. Про мову та її зв’язок із приналежністю до певної культури.
Коли ми говоримо, що український артист може співати будь-якою мовою і називатись при цьому українським артистом, ми можемо бути не праві. Політичні кордони та паспорти із громадянством - явище досить непостійне. Ми маємо відповісти собі на 2 питання: 
а) чиїм письменником є Франц Кафка? 
Для довідки зазначу, що Кафка був євреєм, народився та жив у Празі, яка входила до складу держави Австро-Угорщини і писав німецькою мовою, бо у той час німецька була мовою еліти у Європі. 
б) чиїм письменником є Гоголь? 
Про Гоголя, думаю, читачеві і без моїх ремарок відомо. Отже, абсолютно чесно скажіть собі – зараз, коли ми бачимо, що кордони змінюються, а мова залишається, чиїм письменником є Кафка, на культуру якої країни він працював? Так само і Гоголь. Тільки чесно.
 
3. Про причини вибору мови, якою співає артист.
Сьогодні писати тексти пісень лише українською мовою і робити якісний український музичний продукт виключно для української аудиторії буде, напевно, лише божевільний. Божевільний, який шалено до безумства любить свою Неньку. Чому? Тому що написавши текст російською мовою ти можеш сподіватись на концерти у російськомовних країнах, а працюючи із англійською мовою, можеш розраховувати на постійний заробіток за кордоном. Я повторююсь, мова тут – у процесі виробництва музичного продукту – лише матеріал із якого автор виліплює лірику пісні. Саме тому багато «патріотично-налаштованих» артистів «грішать» наявністю пісень іншими мовами.
 
4. Про лінь.
Всі люди ледачі. Якщо Ви так не вважаєте, Ви, окрім того, що ледачі, ще і нечесні із самими собою. Успішні люди відрізняються від неуспішних лише вмінням якісно боротися зі своєю лінню. Програмні директори радіостанцій ледачі, як і всі інші люди. Поки у людини немає потреби вишукувати якісний україномовний продукт для ротації на ТБ чи радіо, вона не буде цього робити. Потреба ця поки що має бути створена штучно, тим, що ми з вами називаємо «квотами».
 
5. Про ротацію.
Як артист, я знаю як важко молодому україномовному артисту потрапити у ротацію приватної української радіостанції.  Моя цільова аудиторія слухає «Просто Радіо», проте усі наші спроби потрапити в ефір цієї радіостанції закінчились просто відсутністю відповіді. Розумієте: відсутністю будь-якої відповіді. Що може більше демотивувати артиста? Відсутність уваги - найбільша кара. Хороших артистів часто просто не помічають, при тому, що артисти з усіх сил намагаються показати свій продукт програмним директорам. Чи зміниться така неуважність у випадку наявності "квот", вирішіть, будь ласка, самі.
 
6. Про мій музичний проект та вже відомих артистів.
Ви можете сказати, що «Біллі Мілліґан Бенд» не варто крутити по радіо, бо ми Вам не подобаємось, і це буде Ваша думка, Ви маєте на неї право, і я її приймаю. Я продовжу Вашу думку тим, що окрім «БМБ» жодного разу не чув по приватним радіостанціям навіть пісню «Їхали Козаки» гурту «Тінь Сонця», і це при тому, що цю пісню слухає весь світ, коли дивиться бої за участю боксера Усика. Вона є фанатським славнем футбольної збірної. Ви чули по топовим приватним радіостанціям «Вів’єн Морт»? їх кожен 10 українець має у плейлістах вже кілька років, а сьогодні безліч дівчат копіюють манеру співу Дани. Я не кажу вже про таких монстрів як «Брати Гадюкіни», «Кому Вниз» та інших. Де вони в ефірі українських радіо станцій?
 
7. Про «некрофілів».
«Некрофіли» - це люди, які не хочуть або не вміють створювати, ба навіть запропонувати своє рішення і втілити його у життя. Роль «некрофіла» у суспільстві зводиться до постійної критики їх протилежностей «біофілів», які, власне, націлені на створення. Сьогодні є ситуація, коли міністр Культури хоче допомогти україномовним музикантам бути почутими та побаченими. Не будьте «некрофілами», не критикуйте бажання допомогти.

Авторизуйтесь, щоб мати можливість залишати коментарі