Увійти

Ейра: Тим, хто сьогодні не підтримує квоту, варто було б розуміти, що серед репресованої української інтелігенції є і їхні пращури

Проект "Show-Biz UA - новий шоу-бізнес України" продовжує розбиратися, чому вирують такі пристрасті навколо квот на український музичний продукт серед діячів шоу-бізнесу і загалом суспільства. Пропонуємо вашій увазі досить експресивне інтерв'ю співачки та автора-композитора Ейри:
 
- Абсолютно природньо, що артисти, репертуар яких здебільшого російськомовний або англомовний, обурились нововведенням на користь україномовних виконавців. Адже це їм невигідно елементарно з точки зору комерційної, як би інакше вони не пояснювали свій вчинок. Я утримаюсь від коментарів щодо 5-х україномовних артистів, які також потрапили в список обурених, можуть бути різні мотиви. В тому числі і не повна інформованість щодо відсотку квоти, як у випадку із Андрієм  Хливнюком.
 
Якщо дивитись глобально, то я вважаю, що однією з причин війни був саме зросійщений інфопростір. Це як сприятливий ґрунт для того, щоб люди втратили самоідентифікацію. Що, власне, і відбулось на Сході. Пісня – це продукт емоційний. І тому – це непрямий інструмент втручання в інфопростір, якому люди легко піддаються. І несвідоме вухо навряд чи щось запідозрить про те, які можуть бути наслідки цього втручання, адже це не пряма політика. Попри те, можновладці Російської імперії чудово розуміли, що, знищуючи українську культуру, у них є більше шансів поневолити народ.
 
На що би я хотіла звернути увагу. Це те, що якби всі ці артисти знали історію, а саме - де витоки того, що вони співають російською мовою, то їх бачення ситуації як мінімум змінилося б. Як максимум - змінився би їх репертуар. Адже їхні російськомовні пісні завдячують багатовіковим репресіям Російської імперії проти української еліти та культури. Закриття українських шкіл, розстріл кобзарів, репресії проти кількох поколінь української інтелігенції, серед яких Василь Стус, Микола Хвильовий, Остап Вишня, Лесь Курбас, Володимир Івасюк та багато-багато інших імен цвіту української нації - це все ціна сьогоднішнього зросійщеного інфопростору, більше того - комплексу меншовартості, як прояву інстинкту самозбереження. Саме інстинкту самозбереження. На жаль, не всі українці готові усвідомити і визнати це. Не всі можуть провести паралель  між розстріляним Відродженням 30-х років та іншими періодами гніту і тим, що відбувається зараз. Зросійщення, як спосіб виживання, несвідомо та по багатовіковій інерції переймається великою частиною населення України, яка забуває про своє походження і більше того - звинувачує україномовних в тому, що вони елементарно захищають свої права. Зокрема, у відношенні квот. Насправді, така практика існує в багатьох розвинених країнах, в яких історично навіть і не спостерігалось пригнічення мови. В контексті світової глобалізації вони розглядають це як норму для захисту свого інфопростору, що є невід'ємною складовою національної безпеки.
 
Дуже прикро було чути нерозуміння потрібності квотування, зокрема, від продюсера Джамали, історія бабусі якої якраз і розповідає про насильне позбавлення народу його землі та мови, а отже - і коріння, країною загарбником. Своєю позицією він наче перекреслює меседж пісні Джамали «1944», обраної представляти Україну на Євробаченні. Я гадаю, що це елементарне небажання розібратись більш глибоко у ситуації.
 
І, останнє - щодо браку якісного музичного україномовного продукту. Мовляв, робіть якісне і буде воно потрапляти в ефір. Питання - чому ж однієї і тієї самої якості українську пісню беруть, наприклад,  на Люкс Фм у Львові, і не скаржаться на брак якісного україномовного продукту, проте не беруть на київську Люкс Фм. Відповідь - бо чим далі на Схід, тим закореніліша звичка зросійщення, як інстинкт самозбереження. А нововведення в закон приймається саме для того, щоб повернути природній стан речей. Як казав Шевченко "В своїй хаті своя правда і воля."
 
Для тих, хто продовжує наполягати на нестачі якісних україномовних пісень, готова вислати довгенький список крутих українських композицій, про які вони не знають, саме тому, що їх не ротують. 
 
Наостанок, хочу додати. На противагу артистам, які лобом собі пробили дорогу у великий шоу-біз, таки створюючи якісний україномовний продукт і наполегливо пропонуючи його всіма можливими способами в ефір, є й такі , хоч і небагато, які скаржаться на вселенську несправедливість і при цьому мало що роблять, щоб донести свої твори до слухача.  Проте, це тема зовсім іншої розмови. І це не відміняє необхідності захисту національного продукту.
Авторизуйтесь, щоб мати можливість залишати коментарі