Увійти

Сьогодні "зірці" сказати - я поза політикою, дорівнює - я проти України

Сьогодні в черговий раз хочу долучитися до дискусії навколо діяльності наших діячів культури в Росії та на тимчасово окупованих територіях, бо останнім часом чую багато різних думок з цього приводу.
 
Перше. Я неодноразово писав - я радикально проти будь-якої діяльності наших митців в Росії в реаліях сьогодення.
Мій аргумент - я визнаю війну, я визнаю Росію - країною-агресором, я визнаю те, що саме росіяни розв'язали криваві події на Донбасі і продовжують це робити, руйнують наші міста та вбивають наших громадян. І для мене провина за ці події лежить на кожному росіянину, з мовчазної згоди яких це все відбувається. 
 
Виходячи з цього, я відмовляюсь розуміти, як можна в такий час їхати розважати (а концерти - це ж розважальний захід, правильно?) цю аудиторію. І для мене аргумент комерції тут не працює. Так, я розумію, що втрата Росії як ринку дуже болюча, проте не вірю, що наші виконавці від цієї втрати - на межі виживання. Більше того, якщо на вагу покласти гроші або гідність - я без обговорень оберу друге. Думаю, саме таку позицію нині займають свідомі українці, патріоти.
 
І думаю, саме через це всі, хто намагається тишком-нишком заробити в Росії - отримують відповідну реакцію в своїй рідній країні.
 
Друге. Будь-яка людина, яка вийшла на рівень популярності у своїй країні - має певну відповідальність за свої дії перед своїми шанувальниками. І тому я відмовляюсь розуміти позицію - я поза політикою. Сьогодні не може бути жодного митця, який заявляє, що він поза політикою. Бо за ним стоїть армія шанувальників, переважно - молодих людей, майбутнього нашої держави. І вони мають свою чітку громадянську позицію. Який саме сигнал дає своїй аудиторії митець, заявляючи про свою аполітичність? Бути бездумними інфузоріями? Як на мене, це не тільки безвідповідально - це і ганебно! Тому я відмовляюсь від цієї безхребетності - або ти нині на боці своєї рідної держави, або ти на боці країни-агресора. У першому випадку ти маєш підтримувати свою країну, у другому - виїхати з неї. Радикально? Так. Проте, саме так в результаті і зроблять всі, хто прямо не сказав на біле - біле, а на чорне - чорне. Всі ці безхребетні "поза політикою" стануть нецікавими - їх просто відмовляться сприймати надалі. Конфлікт рано чи пізно скінчиться. Настане мир. Проте тих, хто не підтримав країну у важку хвилину або ще гірше - підтримав країну-агресора - будуть пам'ятати ще довго.
 
Третє. Крим. Болюча тема. З одного боку - ми визнаємо його тимчасово окупованим. З іншого, підсвідомо розуміємо - більшість на півострові прямо чи опосередковано прагнула та підтримує те, що з ним сталося. Ті патріоти, які були радикально проти - швидше за все виїхали на материкову частину нашої країни та починають тут нове життя. Отже, висновок напрошується такий - діяльність у Криму наших діячів культури нічим не відрізняється від такої діяльності власне в Росії. Хочу запитати вас - чи поїде нині Джамала, корінна кримчанка, з концертами до Криму? Здається мені, що ні. 
Звичайно, у Криму залишилась певна кількість людей, які підтримують Україну, але не змогли нічого вчинити з цим через різні причини. Ми дійсно маємо їх підтримувати. Проте, мені здається, це повинно бути по-іншому, бо якщо митець їде нині до російського Криму - він ніби визнає це, затверджує і говорить своїми діями - я згоден. Він погоджується на спілкування з місцевою кримською владою, яка стояла в перших рядах анексії Криму, він розважає росіян, які приїхали у "кримнаш", він своїм шанувальникам дає знак - Крим тепер російський і ми повинні з цим змиритися. 
 
Ні, друзі - так не піде. Або ви зі своєю країною, або ви проти неї. Третього не дано!
 
Четверте. Мені дійсно смішно, коли намагаються захищатися за усілякими минулими заслугами у вигляді "заслужених" та "народних"... Друзі - немає ніяких вічних звань! І якщо ви отримали колись за свою діяльність (і громадську у тому числі) певні звання - це не дає вам права сьогодні нехтувати моральними цінностями сьогодення! Шанувальники як підносять на п'єдестал - так само і скидують звідти! Тому у жодного діяча культури з будь-яким званням немає жодного карт-бланшу! Я б узагалі прибрав всі ці символи радянського часу - популярність митця визначає лише народ. Не повинно бути "заслужених" у минулому. 
Якщо митець робить якісний продукт, має чітку громадянську позицію, підтримує свою країну та просуває її у світі - він завжди буде у пошані серед свої громадян. Завжди! 
До речі - останнім часом ми яскраво побачили, як дві "заслужені" артистки спаплюжили це звання і давно мали б бути його позбавлені. Проте, бюрократична машина працює так повільно, що навіть "заслужений" Кіркоров ще довго носитиме таке звання. Паралельно з перснем Путіна...
 
П'яте. Як бути і що робити? Напевне, є один варіант, коли можна залишитися поза цього великого протистояння - на певний час зробити перерву у діяльності, відпочити, присвятити час собі, сім'ї. Час усе розставить по своїх місцях. І я допускаю, що через певний час гастролі наших виконаців у Росію можуть відновитися. Але то буде інша Росія (маю таку надію), інша Україна. І тоді ви зможете повернутись на сцену і уникнути ярлика "зрадник". 
 
Підсумовуючи, хочу ще раз наголосити: саме сьогодні відсутність чіткої громадянської підтримки нашої країни - це виклик. І той, хто кидає цей виклик, має бути готовий до відповідної реакції. Сьогодні "зірці" сказати - я поза політикою, дорівнює - я проти України.
SlavCha

Вячеслав Чапайкін

Філолог, фахівець з PR, SMM та інтернет-маркетингу.

Вношу свій посильний внесок в становлення нового шоу-бізнесу України - проєвропейського, професійного та високоякісного. Автор проекту "СПІВАКИ - справжня українська музика"

Сайт: www.s-production.kiev.ua

Я у соціальних мережах

Google Plus
Авторизуйтесь, щоб мати можливість залишати коментарі